ВИНИКЛИ ПИТАННЯ? ВАМ СЮДИ
Пн - Пт: 9:00 - 18:00
Сб-Вс Зачинено
(044) 483-22-02
Телефон
м.Київ, вул.Зоологічна, 3
Адреса

ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ВІДДІЛЕННЯ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛОР-ОРГАНІВ

Функціональна ендоскопічна хірургія синусів (приносових пазух) – FESS

Функціональна ендоскопічна хірургія синусів (FESS) на даний момент вважається найсучаснішим «золотим стандартом» хірургічного лікування хронічних захворювань носової порожнини та приносових пазух.

Застосування ендоскопічної техніки під час оперативного втручання дозволяє хірургу досягти прямого бачення (візуалізації) природніх співусть приносових пазух і виконати точну контрольовану дію в конкретній анатомічній зоні. Останнім часом виконання даного типу хірургічних втручань набуло неабиякої актуальності в Україні та у всьому світі завдяки малій травматичності даного методу та застосуванню принципу «функціональності» втручання, що на відміну від застарілих хірургічних методик дозволяє уникнути значних пошкоджень здорових тканин і оперувати не завдаючи значної шкоди фізіологічним функціям анатомічних структур.

Описання методу

Під загальним знеболюванням (або комбінованою анестезією) хірург спершу досягає ефекту зменшення набряку слизової оболонки в області майбутнього втручання, шляхом застосування місцевих судиннозвужуючих препаратів (епінефрин, оксиметазолін). Наступним кроком, застосовуючи ендоскопічне обладнання, визначається місце розташування середньої носової раковини – ключового орієнтиру в області виконання актуального оперативного втручання. Слідуючи плану операції, хірург визначає місце розташування співустя відповідного ураженого синусу (верхньощелепного, лобного, клиновидного або комірок етмоідального (решітчастого) лабіринту та за допомогою мікроінструментів виконує необхідний об’єм втручання, зберігаючи здорові тканини неушкодженими. В майбутньому збільшений розмір співустя значно покращує функціонування слизової оболонки пазухи (синусу) і суттєво знижує вірогідність рецидиву захворювання. Останнім етапом втручання є введення на декілька діб у носову порожнину губчастого тампону з метою профілактики післяопераційної кровотечі.

Функціональна ендоскопічна хірургія синусів (FESS) має наступні суттєві переваги:

  • Мінімальна травматизація здорових тканин
  • Зменшення вірогідності виникнення кровотеч та формування спайок (синеній)
  • Точність і контрольованість дій, а відповідно, мала травматичність
  • Скорочення періоду одужання після втручання
  • Кращий післяопераційний результат завдяки принципу «функціональності» втручання

Показання до застосування

Метою застосування даного виду хірургічного лікування є відновлення достатнього дренажу приносових пазух. Нормальне функціонування приносових синусів можливе лише за наявності їх адекватної вентиляції. В такому разі може ефективно працювати слизова оболонка, яка продукує та направляє тік слизу до співустя, а надалі − у напрямку носової порожнини. У здорової людини співустя всіх приносових пазух відкриваються у середній носовий хід, що розташований під середньою носовою раковиною з обох боків носової порожнини. За наявності запального процесу в порожнині носа в межах середнього носового ходу виникає набряк слизової, що призводить до звуження співусть приносових пазух. Синус, співустя якого достатньо не функціонує, не має можливості адекватно самостійно очищуватися, а слиз в порожнині синусу під дією бактеріальної флори перетворюється у гній. В такому разі у хворого виникає запалення приносових пазух - синусит.

Окрім запальних захворювань носової порожнини, ендоскопічні втручання виконуються також у випадку поліпозу носової порожнини, неконтрольований ріст яких призводить до утруднення носового дихання і механічного блокування співусть приносових пазух поліпозними розростаннями.

Застосування ендоскопічних втручань можливе за певних умов також і у пацієнтів з новоутвореннями носової порожнини і приносових пазух. При цьому під ендоскопічним контролем можливе не тільки виконання прицільної біопсії, а й, у деяких випадках, цілковите видалення новоутворення у межах здорових тканин.

Підготовка до втручання

Окрім стандартних аналізів, пацієнт має бути ретельно оглянутий та опитаний хірургом та анестезіологом. Пацієнти, яким планується виконання ендоскопічного хірургічного втручання на приносових синусах, мають обов’язково пройти КТ-дослідження відповідної анатомічної області, з метою побудови плану і визначення об’єму майбутнього оперативного втручання, а також оцінки вірогідності виникнення можливих ризиків, якими може супроводжуватися операція. У деяких випадках, перед операцією є також необхідним попереднє ендоскопічне дослідження носової порожнини, що виконується в амбулаторних умовах і майже не викликає дискомфортних відчуттів у пацієнта.

Післяопераційний період

Ранній післяопераційний період цілком залежить від об’єму втручання, але, як правило, не супроводжується інтенсивними больовими відчуттями. Після виконаного втручання, пацієнту першочергово необхідно старанно слідкувати за чистотою носової порожнини шляхом застосування сольових розчинів у формі спрею. Окрім цього, важливим елементом післяопераційного догляду є планування зустрічей з лікарем протягом перших кількох тижнів з метою контролю процесів відновлення тканин, а також профілактики формування спайок слизової оболонки.

Тонзилектомія
Пухлини навкологлоткового простору
Операції та маніпуляції на носових раковинах
Операції з нейрохірургом
Мікроларингоскопія та ендоларингеальна мікрохірургія
Кісти шиї
Ангіофіброма носоглотки

ВІДДІЛЕННЯ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ ЛОР-ОРГАНІВ

Хронічний тонзиліт

Хронічний тонзиліт – це затяжне запалення піднебінних мигдаликів, у якому часто спостерігається загальна токсико-алергічна реакція організму.

Хронічний тонзиліт зазвичай супроводжується частими ангінами.

ЩО ПРИВОДИТЬ ДО ВИНИКНЕННЯ ХРОНІЧНОГО ТОНЗИЛІТУ?

Тонзиліт виникає при попаданні на мигдалики інфекції. Найчастіше «винні» у появі цієї хвороби бактерії: стрептококи, стафілококи, ентерококи, пневмококи. Але деякі віруси теж здатні викликати запалення гланд, наприклад, аденовіруси, вірус герпесу. Іноді причиною розвитку запалення мигдаликів є гриби чи хламідії.

Сприяти розвитку хронічного тонзиліту може ціла низка факторів::

  • постійні осередки інфекції в районі носоглотки, гайморит, карієс зубів
  • постійні осередки інфекції в районі носоглотки, гайморит, карієс зубів
  • переохолодження
  • загазованість та запиленість повітря
  • порушення у роботі нервової системи
  • погіршення у роботі імунної системи

Всі ці фактори сприяють активації мікроорганізмів, які при хронічному тонзиліті постійно живуть на мигдаликах.

СИМПТОМИ ТОНЗИЛІТУ

До характерних симптомів хронічного тонзиліту відносять:

  • Біль у горлі, який з'являється в момент ковтання. Зазвичай вона посилюється вночі.
  • Дискомфорт чи біль у горлі після прийому холодної їжі.
  • Поганий запах із рота.
  • Відчуття того, що у горлі «щось заважає»
  • Підвищені стомлюваність та дратівливість.
  • Потливість.
  • Головні болі.
  • Збільшення температури до 38 °C.
  • Тахікардія, задишка.
  • Збільшення шийних та піднижньощелепних лімфовузлів.

Часто до тонзиліту додається фарингіт, тоді виникають першіння у горлі та кашель. Якщо зазирнути в горло, можна виявити гнійний наліт на мигдаликах та запалені навколишні тканини.

ТОНЗИЛІТ І ЙОГО УСКЛАДНЕННЯ

Постійне знаходження інфекції в носоглотці є небезпечним виникненням ускладнень. Так хронічний тонзиліт може стати причиною цілого ряду серйозних хвороб, серед яких ревматизм, поліартрит, червоний вовчак, гіпертиреоз, псоріаз, екзема. При хронічному тонзиліті можуть страждати також органи шлунково-кишкового тракту та системи виділення.

Щоб уникнути цих небезпечних ускладнень, хронічний тонзиліт потрібно лікувати, і чим раніше, тим краще.

ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ТОНЗИЛІТУ

При лікуванні хронічного тонзиліту важливим є індивідуальний підхід до проблеми, що включає комплекс заходів щодо знищення хвороботворної інфекції. Лікування може бути як консервативним, і хірургічним.

Консервативне лікування включає застосування різноманітних антисептиків. Роблять промивання мигдаликів, інгаляції або антисептик наносять на уражену поверхню. При застосуванні антибактеріальних препаратів спочатку потрібно з'ясувати, наскільки хвороботворна мікрофлора, яка спровокувала хворобу, до них чутлива.

Для консервативного лікування хронічного тонзиліту застосовують також фізіопроцедури: лазеротерапію, електрофорез, УВЧ, медикаментозну терапію.

Хірургічне лікування полягає у повному або частковому видаленні мигдаликів. Застосовується в тому випадку, якщо консервативне лікування виявилося неефективним або у випадку, якщо рецидив хронічного тонзиліту спричинив ускладнення внутрішніх органів.

Ринопластика (пластика носа)
Поліпи носу та приносових пазух
Викривлення носової перегородки
bottom-logo.png
Україна, 03057 м.Київ, вул.Зоологічна, 3
© Copyright 2024 ДУ “Інститут отоларингології О.С.Коломійченка”